Пропонуємо Вашій увазі публікацію про таємний об’єкт Чорнобильської зони відчуження, який до сьогодні цікавить багатьох дослідників. Публікація підготована у 2012 році учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: Олександром Мельниковим – заступником директора МНТЦ «Укриття» НАНУ, начальником науково-виробничого комплексу «Чорнобиль-2» (1993-1998 рр.) та журналістом-аналітиком Станіславом Прокопчуком – головою Асоціації журналістів-чорнобильців Київської організації Національної спілки журналістів України
Почалась ця історія із дзвінка начальника ОПО Тернопільської області Новака Мирона Олексійовича, він теж чорнобилець, але нині покійний, помер у віці 55 років… Так починаються спогади старшого сержанта пожежної охорони Сергія СЕДОВА, водія БРДМ-2 РХ – броньованої машини радіаційно-хімічної розвідки…
Пропонуємо для ознайомлення збірник тезисів доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, яка відбулася 14 квітня 2016 року у
Національному музеї «Чорнобиль».
Лікарі 15-ти провідних наукового-лікувальних закладів МОЗ України та НАМН України з м. Києва, Київської, Житомирської, Донецької, Чернівецької, Хмельницької, Сумської, Черкаської, Вінницької, Луганської, Полтавської, Івано-Франківської, Волинської, Львівської, Закарпатської областей , які проводять обстеження, лікування, диспансерний нагляд за станом здоров’я населення взяли учать у роботі конференції.
У цієї брошурі Ви маєте змогу ознайомитися із доповідями відомих лікарів-науковців, що 30 років поспіль займаються здоров’ям постраждалих, їх дітей та онуків:
Всім, хто цікавиться проблемами Чорнобиля пропонуємо для ознайомлення збірник тезисів доповідей міжнародної науково-практичної міждисциплінарної конференції, яка відбулася 5 квітня 2016 року у Національному музеї «Чорнобиль».
Тематичні розділи:
Доповідачі – науковці, дослідники київських навчальних закладів і науково-дослідних установ України та Білорусі, а також обласних соціокультурних закладів.
У цієї брошурі Ви маєте змогу ознайомитися із роботами 30 науковців різного фаху – дослідників чорнобильських проблем.
Чим далі ми відходимо від тривожних днів квітня 1986-го, тим гостріше відчувають люди, обпалені Чорнобилем, масштаби та жах лиха, яке випало на їх долю. І якщо це лихо не прийшло у кожний дім, то заслуга в цьому якраз людей, що утримали його, як уламки радіоактивного графіту, в своїх руках. Ім’я їм – “Ліквідатори”. Не було чітких правил щодо дій за даних обставин у екстремальних та надскладних умовах. Тож часто доводилося діяти не за службовими інструкціями, а за велінням власної інтуїції та сумління, сміливості та почуття обов’язку. Вони, ліквідатори, досвіду та навичок боротьби з радіаційним лихом набули вже там, у зоні ядерної аварії, полишивши натомість на цій землі частку власного здоров’я.
Олександр Наумов – ліквідатор, міліціонер, фотограф, журналіст,
чорнобильський сталкер з 15-річним стажем, який у зону не їздити не може, зона не відпускає його, заважає дихати…
29 квітня – 2 травня 1986 р. він, капітан міліції, виконуючий обов’язки заступника начальника Лінійного відділу внутрішніх справ на залізничній стації Київ – Пасажирський, отримав наказ: с шістьма співробітниками прибути на станцію Янів міста Прип’ять для забезпечення охорони громадського порядку. За даними радіаційної розвідки, які на той час були засекречені і стали відомими тільки десятки років потому, рівень радіації на станції Янів у ті дні був до 6 рентген на годину. Січень – вересень 1988 р., Олександр – командир роти міліції по охороні м. Чорнобиль спеціального батальйону по охороні 30-км зони відчуження.