ОСТАННЯ КНОПКА: ЗАПИСКИ ОПЕРАТОРА.

Олексій Бреус
Олексій Бреус – один з активних учасників протиаварійних дій, які проводилися безпосередньо на зруйнованому блоці Чорнобильської АЕС в перші години після вибуху реактора. 26 квітня 1986 року, залишаючись всередині блока до вечора, разом з іншими атомниками він робив усе можливе, щоб запобігти новим негараздам. За дії в той день нагороджений мед  аллю “За трудову доблесть”.Олексій Бреус

Через високе опромінення – 1,2 Зиверта (120 бер) – подальша робота в ядерній галузі стала для Олексія неможлива. В 1990 році він одержав диплом журналіста. В новій професії саме чорнобильська тема стала для нього основною. Згодом тема Чорнобиля знайшла відображення і у живопису Олексія Бреуса – художника, який приєднався до арт-групи “Стронцій-90”.

Короткі записки, які ми пропонуємо Вашій увазі, це не лише спогади про минуле.   Спираючись на особистий досвід, фахові знання, власні журналістські дослідження автор вдається до узагальнень і висновків, ділиться своїм осмисленням причин та проблем Чорнобиля.

Читати в форматі PDF

 

РАДІОЛЮБИТЕЛІ – ЧОРНОБИЛЮ

В осені 1986-го серед ліквідаторів опинилася і група радіолюбителів – добровольців, у складі якої був і Георгій Чліянц – головний метролог Львівського заводу РЕМА, член Республіканського радіоклубу ДОСААФ УРСР. У жовтні 1986-го йому довелося стати оператором робототехніки з очищення покрівель енергоблоків ЧАЕС від радіоактивних уламків. До вашій уваги історія з перших вуст про маловідому сторінку історії ліквідації наслідків ядерної аварії на Чорнобильській АЕС, розказана Георгієм Чліянцем.

Читати в форматі PDF

 

 

Фотоальбом « Чорнобильський репортаж » (1987). Історія створення.

albom
Історія без купюр, розказана Миколою Васильовичем Карпаном, в 1986 році заступником головного інженера ЧАЕС з ядерної та радіаційної безпеки, керівником робочої групи по створенню першого фотоальбому про ліквідацію наслідків аварії. Книга вийшла в світ в 1987 році і готувалася до видання за спеціальним рішенням Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як особливо важливе завдання Ради міністрів УРСР. Якою непростою була ця робота в той час, коли все ще діяв ” Перелік відомостей, що підлягають засекречуванню з питань, пов’язаних з аварією на блоці № 4 Чорнобильської АЕС” з 26 пунктів, введений 23 липня 1986. Більш того, в 1987 році цей «Перелік» був доповнений, а режим секретності посилений. Ця розповідь допоможе поколінню, народженому після Чорнобиля, зрозуміти епоху, систему, в якій ціною життя та здоров’я тисяч людей йшла ліквідація наслідків найбільшої техногенної радіоекологічної ядерної катастрофи ХХ століття.

Читати в PDF форматі

 

ДВА ДНІ У ТРАВНІ 86-ГО

ДВА ДНІ У ТРАВНІ 86-ГОСпогади Марка Рєутова – пожежного з Сєвєродонецька , водія БРДМ- 2рх ( броньована розвідувально – дозорна машина радіаційно – хімічної розвідки ) зведеного загону протипожежної служби в зоні ЧАЕС, інваліда Чорнобиля з 1992 року , в 1986 – му йому було 24 роки.

Бажання відновити події давно минулих років виникло у нього після масових перевірок чорнобильців у 2011-2012 році. Чомусь здалося це дуже важливим, і не в плані особистих амбіцій , а тому , що практично ніхто не знає , що відбувалося насправді в ті дні , і як це було. Та й перереєстрація ліквідаторів ще у 1997 році, показала , що з архівною документацією періоду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не все в порядку.

Це розповідь у формі щоденникових записів , що охоплює події кількох днів травня 1986 -го , доповнених фотографіями з позначками автора. Цікава деталями і подробицями , особистими враженнями , які були настільки сильні, що не стерлися з пам’яті через 27 років. Саме з таких спогадів складається мозаїка історичної пам’яті.

Читати в форматі PDF

 

ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ОСКАЛ

ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ОСКАЛЗасоби масової інформації, і не лише в нашій країні, час від часу бавлять своїх співвітчизників сенсаційними розповідями про патологічних постчорнобильських звірів.

Фантазувати в цій царині можна скільки завгодно, не підтверджуючи свої витівки реальними фото- чи відеодоказами, не переймаючись, що хтось спростує чи подасть на вас до суду. Проте є люди, які фауною чорнобильської зони займаються професійно, доказово і неупереджено.

Для початку — кілька газетних «відкриттів». «За словами очевидця, «птах, більше схожий на крокодила, з крилами і хвостом, як у пацюка», живе (можливо, в нього там гніздо?) «в чорнобильському напрямку», десь на дні досить глибокої яруги… За припущенням Миколи, розмах крил — метрів з півтора, «пір’я у нього немає, тхне від нього, як від помийниці, і, наскільки я розумію, саме такий вигляд мали доісторичні птеродактилі… » (замітка «Чернобыльский монстр», газета «Вечерние вести», липень 2004 р.)

» » »